Позиція

2012 був важким для аграріїв, особливо на півдні та сході України. Погодні умови в цій частині країни призвели до падіння врожайності кукурудзи в середньому в два рази, а соняшнику - майже на третину. Крім того на загальний стан АПК вплинуло зростання орендної плати за землю, яке у деяких випадках досягло майже 75%, а також постійне подорожчання добрив, засобів захисту рослин, палива та насіння.

У такій ситуації дії влади по відношенню до агросектора, як мінімум, непрофесійні. Уряд або не розуміє, що відбувається, або його дійсно не цікавить українське село та рівень життя третини населення країни, адже проблеми в АПК будуть мати далекосяжні наслідки.

В першу чергу це спровокує зростання ціни на продовольство, що, в свою чергу, призведе до чергового витка інфляції. Наступним кроком стане падіння експорту та валютних надходжень, а так само зростання імпорту, що спричинить за собою подальшу девальвацію гривні. Сільгосппідприємства не зможуть віддавати кредити та виплачувати зарплати. Все це ми вже бачили, і зовсім нещодавно.

Сьогодні в аграріїв України вже практично не залишилося оборотних коштів, ставки кредитування як і раніше захмарні та стартують від 25%. Вперше за роки незалежності навіть успішні підприємства, особливо на півдні країни, почали відмовлятися від земель.

При цьому в ухваленому парламентом Держбюджеті на наступний рік з ініціативи Кабміну обсяг фінансування галузі урізали на 2,5 млрд. грн., тобто практично на 14%. Також зменшили майже на чверть загальний фонд, витрати за яким хоч якось захищені.

Разом з тим, посадовці не забули про себе. Скорочуючи фінансування галузі, на "загальне керівництво та управління у сфері агропромислового комплексу" (іншими словами утримання апарату) в порівнянні з минулим роком видатки зросли на 2%.

Суми ж, які повинні піти безпосередньо аграріям - незначні, а іноді навіть смішні. Наприклад, на надання кредитів фермерським господарствам передбачили тільки 27,9 млн. грн., а на фінансову підтримку заходів в агропромисловому комплексі на умовах фінансового лізингу в бюджеті країни заклали всього лише 8,84 млн. грн.

Так само шоком для аграріїв, які безпосередньо працюють на землі, а не перепродують сільгосптовари, стало зменшення в 11 разів коштів на пряму підтримку агросектору. Якщо в бюджеті 2012 року на це було передбачено 1,07 млрд. грн., то на 2013 рік залишили 93,7 млн. грн.

Окрема історія вийшла і з підтримкою тваринництва. З одного боку, з усіх боків лунають гучні заяви про те, що необхідно збільшувати поголів'я худоби, щоб наситити ринок власним продуктом та скоротити імпорт м'яса з-за кордону. З іншого боку в наступному році підтримку вітчизняного тваринництва зменшать на 83 млн. грн. Мабуть, завозити імпортне морожене м'ясо в Україну комусь вигідніше ...

Не менш сумна ситуація і з садівництвом та виноградарством. Для підтримки цих напрямків держава «розщедрився» та виділила аж 100 млн. грн. І це при тому, що очікуваний дохід від 1,5% збору на виноградарство, садівництво та хмелярство складе близько 1 млрд. грн.! Слід зазначити, що останні 12 років (до 2012 року) цей збір «працював» непогано та дійсно спрямовувався на розвиток галузі. Цілком можливо, що можновладці, які ухвалюють подібні рішення не п'ють українські вина та соки, тому й не хвилюються щодо подальшої долі галузі.

Таке суттєве зменшення фінансування відбувається на тлі адміністративного тиску, що постійно зростає. Останнім часом почастішали посилені перевірки елеваторів, з'явилися проблеми з атестацією насіннєвих посівів, не подаються вагони для перевезення зерна та зупиняються вантажівки з зерном на трасах.

Можливо, питання, підняті тут, риторичні  і відповідей на них чекати не слід. Однак з останніх дій влади стає очевидним, що заяви про підтримку АПК - чиста формальність. Насправді ж все робиться для поступового знищення сільськогосподарської галузі. Кому це вигідно? Вже точно не звичайним українцям, які будуть змушені й надалі їсти китайський часник, єгипетську картоплю та польську свинину. До них додадуться індійська буйволятина та якесь вино з концентратів, оскільки наш внутрішній ринок перетвориться на стік для світового непотребу.

Без дієвої державної підтримки, яка буде підкріплена фінансами, вітчизняні аграрії не зможуть встояти перед експансією імпортних продуктів. Адже навіть в період несприятливої економічної ситуації європейські країни не лише не скоротили підтримку АПК, а й продовжують збільшувати дотації.